По сьогодні не вщухають суперечки та протести підприємців щодо РРО. Масла у вогонь підлив оновлений навчальний модуль «РРО легко та доступно» від Державної податкової служби України (ДПС), випущений 21 грудня 2021 року.
Серед найгостріших питань — використання РРО під час проведення платежів через такі популярні системи як LiqPay, Portmone, iPay, Приват24, Монобанк, Сбер24/7 та інші.
Чи дійсно підприємцям, які використовують будь-які з перерахованих платіжних систем, доведеться використовувати РРО? А також, які інші системи платежів можуть не підпадати під використання РРО?
Пропонуємо розібратися у цьому питанні строго з правової точки зору. Юрист «Домінанти» Олексій Ющенко підготував детальний аналіз законодавства щодо цього питання.
Платіжні системи LiqPay, Portmone, iPay та інші — чи потрібне використання РРО? Насамперед, хочемо звернути вашу увагу на рішення, нещодавно прийняте Верховним Судом. Це стосується проведення платежу за товари через Інтернет за допомогою систем LiqPay та WayForPay.
У рамках справи було подано скаргу на податкову консультацію, видану влітку 2019 року, коли у ст. 9 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – «Закон про РРО») ще не було доповнення у вигляді пункту 14, що звільняє підприємця від необхідності використання РРО: «при оплаті послуг у разі проведення таких платежів виключно через банківські системи дистанційного обслуговування та/або послуги переказу коштів».
Це суперечить рішенню Верховного Суду, який з посиланням на Закон України «Про електронну комерцію» дійшов висновку, що продавець зобов’язаний видати покупцеві розрахунковий документ, здатний підтвердити факт оплати вартості товару, тобто фактично — використовувати РРО при здійсненні такої операції.
На жаль, Верховний Суд останнім часом досить часто приходить к певним висновкам, посилаючись на загальні норми чи закони загалом. Тому нам здається важливим звернути увагу на ч.3 ст. 13 Закону «Про електронну комерцію», згідно з якою: «Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу чи послугу відповідно до положень електронного договору, зобов’язаний видати клієнту (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний або касовий чек, квиток, талон або інший документ, здатний служити підтвердженням отримання оплати, та в якому має бути зазначена дата проведення операції».
У самому формулюванні цього пункту передбачено наявність швидше альтернативного обов’язка з урахуванням того, хто саме отримує оплату за товар чи послугу, а якщо врахувати вищезазначені положення Закону про РРО, продавець взагалі звільняється від необхідності видавати касовий чек — проте сама платіжна система від цього не звільняється.
На жаль, ситуація все-таки не така однозначна, частково через позицію НБУ, яка спочатку була викладена в його листі № 57-0007/62082 від 28.11.2019 і потім з’явилася в індивідуальних податкових консультаціях. Відповідно до цих податкових консультацій, квитанція про розрахунок платіжного терміналу не є підтвердженням факту продажу товару або отримання послуг: вона лише говорить про переказ коштів з рахунку власника банківської картки. Таким чином, квитанція не може відігравати роль чека з точки зору Закону «Про електронну комерцію», відповідно, зобов’язує використовувати РРО. Незважаючи на те, що ця позиція відноситься більше до розрахунку через POS-термінал, вона була поширена Податковою і на інтернет-платежі.
Важливо зауважити, що у ст. 9 Закону про РРО наводиться ряд винятків, коли РРО використовувати не потрібно, при цьому п. 14 не пояснює такий платіж відсутністю ознак розрахункової операції, а отже, його слід застосовувати окремо як виняток із загального правила, яке не обтяжене іншими умовами.
Прикладом тут може бути ситуація, коли відбувається отримання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Ця послуга фактично надається в електронному форматі та передбачає оплату банківською карткою. При цьому чек про оплату створює та спрямовує безпосередньо сама платіжна система UAPay, вказуючи в ньому платника, еквайєра та одержувача. У той час як самому постачальнику послуги дбати про будь-які чеки РРО не потрібно.
Крім того, важливо наголосити, що UAPay виступає як платіжна система (система переказу коштів згідно із законом) та на підставі п. 14 ст. 9 Закону про РРО (як більш точної норми) виключається необхідність використання РРО для продавця за такими операціями, незважаючи на те, що для оплати використовується банківська картка.
Висновок: на думку юристів «Домінанти», позицію Верховного Суду не можна вважати актуальною для платіжних операцій, які відбувалися пізніше 10 грудня 2020 року. Однак у самої Податкової служби з цього приводу інша думка, оскільки сам факт застосування платіжної картки створює необхідність застосування РРО. Тож обережний покупець має бути в курсі такої позиції, коли бере участь у дистанційній торгівлі та розраховується карткою через платіжні термінали.
Розрахунки через небанківські ПТКС (термінали самообслуговування) — чи потрібне використання РРО?
Якщо говорити про банківські перекази, то ситуація складніша. Оскільки закони України не дають чіткого визначення того, що слід вважати послугами переказу коштів. Як вважає Національний банк України, такими системами можна вважати банківські сервіси (зокрема, LiqPay) та/або сервіси небанківських фінансових установ (Portmone, iPay, WayforPay, Easy Pay тощо), які мають ліцензію НБУ на переказ коштів, що не передбачають відкриття рахунку, та які дозволяють своїм клієнтам оплачувати товари та послуги – використовуючи, у тому числі, дистанційний метод оплати.
Якщо брати за основу таке визначення, всі небанківські ПТКС знаходяться під контролем саме фінансових установ і можуть вважатися «сервісами», а отже, здійснюють перекази, що підпадають під дію пункту 14 ст. 9 Закону про РРО.
Таким чином, при отриманні оплати за товари або послуги через будь-які термінали самообслуговування або за допомогою дистанційного банківського обслуговування такий розрахунок вважатиметься безготівковим. Однак Податкова вважає, що необхідність застосування РРО має визначатися з урахуванням конкретного способу оплати та рахунку, з якого перераховано кошти.
Висновок: на думку юриста «Домінанти», позицію Податкової з цього питання можна розглядати як неправомірну та дискримінаційну. До того ж, постачальник змушений брати на себе відповідальність за те, який термінал самообслуговування використовує покупець: банківський чи ні, що взагалі не відповідає принципу правової визначеності.
Оплата товару (послуг) за реквізитами картки підприємця (без застосування картки покупця) — чи потрібне використання РРО? У статті 2 Закону про РРО є положення, згідно з якими саме поняття розрахункової операції вимагає від підприємця активної позиції — «прийому». Тому що до цього поняття — розрахункова операція — входять такі положення:
прийом від покупця готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)
видача готівки за повернутий покупцем товар (ненадану послугу)
у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа про оплату у безготівковій формі товару (послуги) банком покупця
у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
При цьому, вказівка на «використання банківської картки» не розглядається як самостійна ознака (тобто вона не може бути прив’язана до платежів за реквізитами картки одержувача), а лише уточнює порядок оформлення операції та повернення коштів у разі, якщо товар (послуга) оплачений платіжною карткою. Якщо порівняти з точки зору оплати послуг банківський переказ та отримання платежу з картки, відмінність між ними полягає в тому, що Продавець може запропонувати можливий метод проведення операції.
Так, постачальник має можливість укласти договір на еквайринг, обладнавши приміщення платіжним терміналом, або створити умови для оплати через Інтернет. При цьому потрібно чітко розуміти, що в цьому випадку він особисто або із залученням уповноважених осіб (інтернет-еквайринг) приймає картки як платіжний інструмент, і незважаючи на безготівковий характер таких операцій, вони можуть вважатися розрахунковими.
Зовсім інакше з оплатою послуг (товарів), якщо одержувач коштів не укладав договорів із платіжними сервісами чи банками, які беруть участь у оплаті.
Якщо продавець надав рахунок на оплату, в якому вказані реквізити рахунку (IBAN), то він не має можливості відстежувати як саме проведе платіж покупець: у касі, за допомогою додатка або через ПТКС (термінал). Відповідно, безпосередньо при проведенні платежу продавець в операції не бере участі, не отримує від покупця жодних коштів — розрахунок проводиться без його участі.
Відповідно, спосіб оплати, який вибирає покупець, не може бути зобов’язанням використовувати РРО/ПРРО підприємцем і залежить виключно від того, який спосіб оплати запропонує йому сам власник бізнесу.
Якщо говорити про оплату за реквізитами картки, то Податкова має цілком чітке трактування подібної операції — вона вимагає РРО.
Проте з огляду на все вищевикладене юрист «Домінанти» вважає таку позицію також необґрунтованою.
Так, згідно з положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (Закон № 2346) платіжна картка – це електронний платіжний засіб, який використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника. Аналогічна ознака – ініціювання платежів та отримання інформації про належні кошти встановлено і для визначення електронного платіжного засобу, а отже, номер картки одержувача коштів є лише спрощеним ідентифікатором для платежу, і не є кваліфікуючою ознакою для віднесення операції до розрахункового. Таким чином, платежі за номером картки є за своєю суттю безготівковими, і якщо вони, наприклад, були здійснені з Додатку Приват24, то не підпадають під критерії обов’язкового використання РРО, а отже, позиція податкового органу у цій частині є неправомірною.
Крім того, на сьогоднішній день в усному порядку Податкова, зокрема, в Одеській області наполягає на тому, що перерахування платежів із того ж додатку «Монобанк» за реквізитами (IBAN) також потребує використання РРО. Такі «неофіційні рекомендації» дають її деякі працівники, але це суперечить навіть офіційним роз’ясненням, і на чому вони ґрунтуються – невідомо.
Оплата товару через службу доставки, наприклад, Нову пошту — чи потрібне використання РРО? 30 грудня 2021 року з’явилося нове роз’яснення від Податкової служби, в якому зазначається, що при реалізації товарів із залученням служби доставки без передоплати на продавця не лягає обов’язок застосовувати РРО — вона лягатиме на службу доставки, яка приймає платіж. Також Податкова вказує, що й продавець надає реквізити розрахункового рахунку, відкритого в банку, як єдиний можливий спосіб оплати товарів, то РРО/ПРРО він може не застосовувати.
Таким чином, виникає логічне побоювання з приводу того, чи зможе така правова позиція захистити інтереси підприємця, наприклад, якщо він прийме платіж за реквізитами із залученням небанківської установи або платіжної картки із залученням відповідної фінансової компанії (Нової Пошти тощо)? Така невизначеність зберігається у той час, як голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетьманцев заявляє, що застосування РРО є “простим кроком і не потребує додаткових зусиль з боку підприємців”.
Зазначені протиріччя створюють можливість для корупції в рамках податкових перевірок, відповідно можна розраховувати на сплеск фактичних перевірок, результати яких оскаржуватимуться через суд.
В даний час для підприємців залишається лише реальна можливість складати запити на індивідуальні податкові консультації (ІПК) та оскаржити їх у суді. Можливо, саме в рамках судової практики вдасться досягти справедливості та систематизувати існуючий хаос.
Команда юридичної компанії «Домінанта» готова стати для вас надійною опорою та партнером у цих питаннях.
