Сьогоднішній дощ над Вінницею не зупинив Владислава Скальського, заступника міського голови, відповідального за стратегічний розвиток міста, який, попри краплі, прибув пішки — без парасольки — на зустріч із членами Регіональної ради підприємців при Вінницькій ОВА. Цей простий жест став промовистішим за будь-які офіційні слова: європейський стиль лідерства — це не формальність, а глибинний принцип. І саме на ньому базується нове мислення, що формує майбутнє міста.
Зустріч, що відбулася в офісі Ради, торкнулася чутливого, але вкрай важливого питання: чи здатна Вінниччина стати осередком кластера мікрохірургії, зокрема виробництва індивідуальних імплантів для поранених? Словацький виробник уже висловив готовність до партнерства з українським бізнесом, а члени Ради з ентузіазмом взялися досліджувати цей шанс. Це не лише інвестиційна ідея, а й відповідь на нагальну гуманітарну потребу, що може змінити життя тисяч людей.
Тетяна Турченкова, президентка МБФ «Без кордонів» і членкиня Ради, підняла не менш критичну тему — забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО). У відповідь Вячеслав Скальський окреслив масштаб виклику: «Щоб дати дах над головою 43 000 ВПО, потрібно щонайменше чотири річні бюджети міста — приблизно 604 мільйони євро. Без державної підтримки це недосяжно». Проте він запевнив, що вже розробляються механізми, натхненні європейським досвідом, адаптовані до українських реалій.
Про розкриття внутрішнього потенціалу громади говорила й Інна Кривешко, голова Асоціації гостинності «ХлібСіль». Було досягнуто згоди про спільну розробку планів підтримки сфери гостинності та громадського харчування — одного з найуразливіших секторів, що потребує відродження.
«У більшості українських громад є так звані “стратегії розвитку”, — зауважив Голова Ради. — Та в 90% випадків це не більше ніж копіювання без реального змісту». Він виокремив три підходи до стратегування: механічне запозичення, створення «під грант» і рідкісний, але цінний, якісний шлях. І саме останній обирає Вінниця. Тут стратегію творить не бюрократичний апарат, а 50 представників провідних підприємств міста. А роль Владислава Скальського — не диригента, а вмілого координатора: він збирає дані, плекає довіру, з’єднує експертизу з баченням.
«Як знайти справжніх візіонерів?» — запитав один із учасників. Відповідь Скальського була лаконічною й вичерпною: «Дуже просто. Це ті, чиї бізнеси сплачують найбільше податків у місті. Вони вже довели свою соціальну відповідальність».
Наступний крок — залучення фахівців із імплантології для оцінки перспектив проєкту. Паралельно триває діалог із бізнес-асоціаціями, які готові підтримати малий і мікробізнес. Бо у Вінниці стратегія — це не просто документ. Це жива розмова, партнерство й рішучі дії, що формують нову якість життя.
