Василь Гайду: “Бути підприємцем – це вірити в себе!”

0
333

Спілка підприємців СТІНА продовжує серію статей-інтерв’ю, присвячених справжнім героям нашого часу – підприємцям, що не лише формують сучасний вигляд нової економіки України, але й кожен день завзятою важкою працею доводять, що малий і середній бізнес з честю несе функцію локомотиву суспільних відносин! Ми сподіваємось, що знайомство з історіями таких людей стане поштовхом до власної реалізації серед української молоді та прикладом для наслідування тим, хто хотів би бачити себе успішною людиною.

Пам’ятаємо, що саме підприємець є справжнім творцем суспільних благ!

Одним із таких людей є тульчинський підприємець Василь Дмитрович Гайду, із яким ми познайомились під час його громадського обрання в якості представника бізнес-обудсменом у Тульчинському, Немирівському та Томашпільському районах Вінниччини. Пан Гайду очолює ТОВ «Титан», займається соціальною діяльністю, він успішний підприємець та  гарний сім’янин.

Нам стало цікаво: яким був шлях Василя Дмитровича від простого вчителя до підприємця, чи є в нього секрети успіху, про що він мріє та на що сподівається?

 

Добрий день, шановний Василій Дмитрович! Розкажіть нашим читачам як Ви стали підприємцем, та що вплинуло на Ваш вибір?

Що Вам про себе розповісти? Закінчив педагогічне училище, потім педагогічний інститут. За фахом я вчитель-викладач автосправи. Мої батьки теж були вчителями, та й багато хто з рідні пішов цим шляхом. Батько дуже хотів щоб я залишався на цій посаді та мав безперервний стаж. Але в 90-ті роки було, як говорять, безгрошів’я, яке спонукало зайнятися підприємницькою діяльністю. Ця діяльність не вписувалась в роботу педагога, тому я звільнився з посади та повністю присвятив себе розвитку бізнесу. В той час вчителям платили дуже мало, зарплатні не вистачало на то щоб прокормити двох маленьких дітей та дружину. Можна сказати, що цей вибір: «піти на вольні хліба», був вимушеним. Держава не могла забезпечити педагогам гідне життя, а хотілося жити краще.

Не жалкуєте про свій вибір?

Ні. Робота в школі мені подобалась. Це творча робота, та й діти мене любили. Але, люба праця повинна гідно оплачуватися. Це можна сказати й про сьогоднішніх педагогів. Якщо вчитель цілий день працює, а потім біжить на базар щоб продавати моркву чи бараболю, я вважаю що це не гідно не вчителя, а це негідне відношення з боку держави не тільки до педагогів, но й до лікарів, які теж мають маленьку зарплатню.

Яке Ваше кредо, Василь Дмитрович?

Дон Кіхота пам’ятаєте?

В мене таке саме кредо – справедливість.

Хто краще працює, той повинен краще жити. В нашій державі, на жаль, трохи не так. Можна мати потрібні знайомства, чи займати вигідну посаду, при цьому практично ні чого не робити, а жити краще чим той, хто тяжко й творчо працює.

Хто є Вашими основними конкурентами у Вашій справі?

Якби Ви спитали в мене це років 10-ть назад, я б назвав конкурентів. А зараз головний конкурент – я собі сам. Самому з собою приходиться іноді боротися,-сміється. -А так, що таке конкуренція? Це змагання підприємців в якості надання послуг населенню. Але в нас як? Зараз запровадили мораторій на проведення перевірок. В мене АТС.  Я плачу податки, заробітну платню працівникам, відповідаю за якість пального та послуг. А біля мене продають лівак, і ніхто нічого не платить та не за що не відповідає. Бо мораторій. Виходить,  що одні тяжко працюють, за все розраховуються, а інші тільки заробляють на себе. Я не проти спрощених умов для початківців, вони потрібні.

Але держава повинна захищати добросовісних підприємців від недобросовісних.

А цього поки що, на жаль, не має. Будем вірити, що така ситуація пов’язана з перехідним періодом в нашій державі. І з часом все ввійде в налагоджену систему.

Будемо вірити. Що нам ще остається? Розкажіть, які переваги Вашого бізнесу? Чим Ви приваблюєте клієнтів?

Приваблюю клієнтів? Думаю, широким спектром послуг. Наша компанія надає цілий комплекс послуг, який включає: авто-заправку, газову заправку, СТО, стоянку, автомагазини, готель та інше. Тобто ми можемо прийняти людину, похарчувати, заправити та відремонтувати машину, а якщо треба, той надати можливість переночувати.

Ви вже біля 20-ти років у бізнесі. Які перепони траплялись на Вашому шляху?

-Коли мене обрали бізнес-обудсменом, нам пояснили, що малий бізнес має мільйонні обороти. Виходить, що мій бізнес – це мікробізнес. А перепон в мікробізнесі завжди достатньо, це Вам підтвердить любий підприємець. За останні 4-ри роки стало значно легше вести свою діяльність. Дайте постукаю по дереву, – посміхається. – Попустили з масовими перевірками контролюючих органів. Дай Боже, так буде і надалі. Але не можна допускати, щоб перевірок не було зовсім. Бо недобросовісні підприємці, користуючись мораторієм, можуть робити все, що заманеться.

Як Ви оцінюєте перспективи свого бізнесу?

Якщо поставити умовну шкалу, то 50 на 50. Поясню чому. Наш бізнес розрахований на обслуговування людей. Якщо люди будуть платоспроможні, а рівень їх життя значно покращиться, наш бізнес буде процвітати. Якщо рівень життя погіршиться, не буде кому користатися нашими послугами. Так що ми цілком залежимо від рівня життя нашого населення. У мене є дуже багато цікавих ідей, але всі вони розбиваються о неплатоспроможність людей. Зараз дуже мало клієнтів середнього рівня життя, хто заливає пальним повний бак. Їх одиниці. Але стало значно більше тих, хто заливає пального на 50-60 грн (вартість мінімальної заправки). Це говорить про загальну бідність населення. Я щиро бажаю нашим людям добробуту та процвітання.

А бізнес підтягнеться, та втілить у життя всі їх вимоги та побажання.

Як Ви працюєте з негативними відгуками клієнтів, якщо вони є?

Не вірю тим підприємцям, які скажуть, що в них не було негативних відгуків. У нас були негативні відгуки років 5-ть чи 7-м назад. Це було пов’язано з безладом що коївся на нафтобазах, через що було дуже важко придбати якісне пальне. Саме з цим були пов’язані негативні відгуки наших клієнтів. На сьогодні купити якісне пальне – не проблема. Сурогат купляють та продають ті, хто хоче цим займатися. Наша компанія ретельно слідкує не тільки за якістю пального, но і за якістю інших послуг. Якщо трапляються якісь скарги, я особисто з ними розбираюся. Та роблю все, щоб такого більше не трапилось. Наші постійні клієнти знають, що в нас високоякісне пальне і те, що ми не заробляємо на недоливах.

Які перспективи Ви бачите особисто для себе, чи пов’язані вони з бізнесом?

Перспективи у мене райдужні. Довгий час ведення бізнесу було для мене на першому місті, а сім’я була на другому. Я старався вийти з бідності, тому практично не бачив ні жінки, ні дітей. Зараз сім’я займає перше місце. Життя налагодилось, втрамбувалось. І я можу змінити пріоритети. Моя перспектива конкретна – віддати борг своїм внукам, те що я не додав своїм дітям. Попутно буду працювати на скільки хватить сил.

Але зараз головне – це сім’я.

Чи є в Вашій компанії текучка кадрів?

Періодично кадри змінюються при різних обставинах. Але я б не назвав це текучкою. Є ті хто приходить і уходить. А є й ті хто працює роками. Наприклад, бухгалтер в мене працює уже 20-ть років. Чотири оператора працювали в мене, а потім, набравшись досвіду, розпочали свій бізнес. Вони на моєму прикладі побачили, що працювати на себе набагато ефективніше, чим працювати на когось. Якщо людина йде та розпочинає власну справу, я тільки радію за цю людину.

Як Ви вважаєте, чи потрібно підприємцям обмінюватись досвідом?

Обов’язково потрібно! Є такі підприємці, які діляться зі мною досвідом та відкривають очі на дуже важливі питання. Але багато хто з бізнесменів не захоче розкривати своїм конкурентам секрети успіху, чи якісь успішні нововведення. Но зустрічатися все одно необхідно, організовувати форуми, семінари. Коли я був на семінарі бізнес-обулсменів , я дуже багато для себе почерпнув нового, та цікавого. Хоча думав, що знаю вже практично все. Підприємцю потрібно розуміти, що час не стоїть на місті. Кожен день щось змінюється.

Щоб бути успішним, вкрай важливо бути в курсі  змін, постійно вчитися, володіти необхідною інформацією та обмінюватися досвідом.

Яку роль в Вашому бізнесі відіграє соціальна активність?

З одної сторони вона мені може допомогти, а з другої – угробити. Десь когось покритикуєш, людина ображаться, вже друге відношення. Я ніколи не займаюсь підхалімажем щоб заробити гарне відношення, притягнути клієнтів, чи якось розвинути свій бізнес. Можу допомогти, коли це в моїх силах, можу дати в борг. Але саморекламою не займаюся.

Головна моя реклама – це якість та ціна.

Хто впливає на стратегію Вашого бізнесу?

Стратегія мого бізнесу напряму залежить від добробуту людей та їх побажань. Саме люди впливають на стратегію бізнесу. Є попит – є пропозиція. Моя стратегія  щоб люди були багатими та платоспроможними. А планів подальшого розвитку бізнесу – море.

Чи є допустимим формування іміджу за рахунок соціальної діяльності?

В нас дуже багато підприємців – депутатів. Вони замість того щоб підняти свій імідж, його угробили. Чому? Бо в основному зацікавлені в вирішені тільки своїх питань. Тому і таке відношення у людей. Наприклад, в нашому місті можна було взнати де мешкає новообраний депутат по тому, де поклали свіжий асфальт. Де нова дорога, значить там він і мешкає. І так у нас до недавнього часу і відбувалася “асфальтівка” вулиць. Хочеться вірити, що ці часи вже в минулому.

Як Ви вважаєте, підприємництво – це важка праця?

Коли я працював вчителем то думав, що перейду на підприємницьку діяльність і тоді скільки захочу, стільки буду спати та відпочивати. Але відколи я став підприємцем в мене не було ні вихідних, ні відпусток. Я постійно був зайнятий побудовою своєї справи, тому практично не бачив ні дружини, ні дітей. Може для когось бізнес – це легка справа, для мене це була тяжка та ризикова праця. Крім того, ця праця дуже відповідальна. Я відповідаю не тільки за свій бізнес та сім’ю, але і за людей, які на мене працюють.

Як Ви вважаєте, чого не вистачає сьогоднішнім підприємцям?

За всіх сказати не можу. Одним не вистачає грошей, другим– знань. Вважаю, що підприємцям-початківцям необхідні бізнес-середовища де вони могли б почерпнути необхідну інформацію та набути навичок ведення справи.

З чим у Вас асоціюється поняття «культура бізнесу»?

З прозорістю та відкритістю. Наприклад, в нашому районі немає заправок де б було на стендах розписано чиєю продукцією палива вони торгують. А в мене така табличка є. Люди повинні знати за продукт якої якості вони платять. В цьому теж полягає прозорість та відкритість бізнесу. Але щоб підприємці грали за чесними правилами, в цьому їх повинна зацікавити та підтримати держава. Хоча б в плані посильних та зрозумілих кожному підприємцю податках. Культура бізнесу буде тоді, коли ні в кого не з’явиться бажання обдурити державу. Крім того, держава повинна навчитися грати на двоє воріт. Якщо винен підприємець, він зобов’язаний сплатити штраф, якщо винна держава, вона повинна виплатити підприємцю компенсацію. Наприклад, в 2010 році мене змусили заплатити 750 000 грн штрафу за те, що мій оператор забув записати виручку, яку віддав в офіс, де вона була зареєстрована в касовій книжці і той же день здана в банк. А наступного ж дня цими коштами ми розрахувалися за закуплене паливо. Мене звинуватили в приховувані коштів. Але незалежна комісія визнала, що приховування коштів ні якого не було. Тим не менш, штраф таки змусили заплатити, незважаючи на те, що я два роки їздив по судам, щоб добитися справедливого рішення. Ні кому не побажаю потрапити в такі обставини.

Якщо держава не налагодить чесні та прозорі стосунки з підприємцями, з культурою бізнесу у нас буде важко.

В 90-х роках багато підприємців користувалися послугами бандитів, так званою «кришею». Їм платили десь по 500 доларів на місяць та не мали ніяких проблем ні з податковою, ні з іншими контролюючими органами. Підприємцям було легше та спокійніше заплатити бандитам, чим нескінченно давати хабарі та платити великі штрафи. Виходить бандити були чесніші за державу. Вони брали гроші, але при цьому оберігали бізнесменів, бо були зацікавленні щоб бізнесмени мали умови заробити гроші. Держава в свою чергу хтіла тільки брати.

Зараз ми платимо податки, але коли трапляються негаразди держави знов немає. Немає захисту та справедливості по відношенню до підприємця. Підприємцям не шкода платити, особливо коли ці гроші йдуть на розвиток і благо-устрій нашої країни, наших міст та сіл. Ми розуміємо, що не буде податків – не буде освітлення вулиць, не буде якісних доріг, не буде ні чого. Особисто я дуже зацікавлений в добробуті нашої країни, бо не вивожу гроші в офшори, планую тут жити, та хочу щоб тут жили мої діти та внуки. Як приємно приїхати в Вінницю і бачити як все приходе до ладу: гарні чисті освітлені вулиці, відремонтовані та нові будівлі. Вважаю Вінницю лідером в наведені красоти та порядку. На це дуже приємно дивитися. Серце радіє. Дуже хочеться щоб так було скрізь, в кожному місті та селі нашої України.

Який образ підприємця сформований у людей на Ваш погляд?

Я нового Вам нічого не відкрию. Образ бариги. Але чому? Якщо судити по нашому місту Тульчину, 90% підприємців займаються діяльністю «купи-продай». Через це і формується образ бариги. Держава не дає можливості розвинутися підприємцям які будують, які виробляють. Купа ліцензій, купа тупикових складних питань. Багато тих, хто розпочинає рухатись в цьому напрямку, не може здолати половину шляху. Тобто в нас ще «купи-продай» працює, а виробити і надати послугу – не працює. Виробництву заважають державні перепони, а послугами не може скористатися збідніле населення.

Якщо буде виробництво та надання якісних послуг, образ бариги дуже швидко зміниться на образ завзятого працівника.

Що Ви можете побажати нашим підприємцям – початківцям?

Я хотів би побажати тим, хто хоче стати підприємцем, перш за все вірити в себе. Якщо ти йдеш і боїшся, то не буде нічого. Друге, мати добру опору. Маю на увазі дружину чи чоловіка. Якщо друга половина підтримає та буде вірити в тебе – це надихає. Моя дружина дуже мене підтримувала, вона була з перших кроків у бізнесі зі мною, надавала цінні поради. Потім залишила роботу в школі, стала моїм партнером у справах та пропрацювала зі мною бік у бік 17-ть років. Коли я їздив у відрядження, я міг не переживати, бо знав, що моя дружина справиться. Так що я бажаю підприємцям щоб у них також була підтримка сім’ї. І трете, саме головне, ніколи не боятися відстоювати свої інтереси. Ще треба бути толерантним, треба розуміти не тільки себе, но і владу. Треба розуміти, що не влада погана, а закони. Але влада повинна ці закони виконувати поки вони дійсні. Тому спочатку необхідно привести до ладу закони, а потім вимагати від влади чіткого їх дотримання. І на завершення, підприємець повинен вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Бо необізнаний бізнесмен – це біда і для бізнесу і для клієнтів і для нього самого.